Полюбляю в ранков години,
На св т нап вснулий дивитись,
Й за те, щоб не бути нам злими,
До Всевишнього Бога молитись.
Т льки Творцю в ддаватись,
Можу я без остатку,
І в проблемах ус х дов рятись,
Бо маю в Н м щастяя частку.
Що ж я бачу, коли дивлюся,
На св т, що з сну виринає,
Довкола гр хи споокуса,
Наче Бога н хто не знає.
Вс задля себе живуть,
Вс п клуються т льки собою,
В ц м є сатанинська суть,
Вс х обд лити любов’ю.
Чи можливо це лихо здолати,