Десять кар

У Єгипт  палаци будувались
І робота кип ла уже.
У Єгипт  спини гнули
Євреї стол ття не одне.
В Єгипетському краї
Народ Божий томився,
П д бичем гинув,
У багнюц  мився.
Нема їм спочинку
І вол  немає.
Народ Божий гине
До Нього взиває:
«Не дай нам померти,
Визволи нас.
Ми ось тут гинем,
Мремо кожен час.
Рабами ми стали,
Рабами живем,
Рабами помремо,
Рабами п дем».
Бог бачив, що люди
Втомились, страждають,
До Господа Свого
Молитви складають.
І В н визволителя їм посилає,
Що його В н вибрав   благословляє.
Дочка фараона найшла немовля
І сина Мойсеєм вона нар кла.
В н єгиптянином у палац  зр с,
Та те, що єврей, в н знав, не стидивсь.
Одного такого в н раз захищав
І єгиптянина в н убивав.
Коли фараон д знався про те,
Мойсея убити готовився вже.
Та Мойсей фараона злякався,
В М д янськ й земл  в д нього сховався.
Із Іофаром в н дружбу зв’язав,
Сепфору за ж нку Мойсей соб  взяв.
У тестя в н жив, овець випасав,
А Божий народ у той час помирав.
Мойсей всю отару в пустелю пов в,
До Божої гори, до Хориву прив в.
І бачив в н диво дивнеє там,
Гор в кущ терновий   не згорав.
Хот в в н побачить вид ння оте
І б ля куща стоїть в н уже.
І голос до нього з тернини лунав:
«О, Мойсеє, Мойсей!», - в н сказав.
І голос йому все розказав,
То Бог так до нього тод  промовляв.
Звел в до Єгипту Мойсею вертать
І  з Єгипту народ визволять.
В н не хот в, та Господь так сказав
І Бога живого в н волю сповняв.
Взявши син в   дружину вертав
До народу свого, до  зраїльтян.
До фараона Аарон приступав
І Бога слова йому передавав:
«В дпусти М й народ, у пустиню, туди,
Нехай в дсвяткують люди Мен !»
Та фараон цих сл в не приймав
І до брат в в н так в дказав:
«Хто ваш Господь, щоб Його я вслухав?
Його я не знаю, народ не в ддам!»
Фараон ще г рше євреям сказав,
Солому давать їм забороняв,
Нехай збирають солому сам ,
Але щоб норму цегли дали.
І Мойсей до Бога взивав,
Молився Йому   у Нього спитав:
«Кривду нав що народу вчинив?
Нав що мене на це Ти поставив?»
Бог Мойсею в дпов дав:
«Я – Господь. Я багато вчиняв
І зроблю, що в дпустить вас фараон,
І з краю свого вижене вон».
Аарона й Мойсея, знову Бог посилав
До фараона, щоб народ в дпускав.
Фараонове серце камнем стало давно
І чудо  з палиц  не вразило його.
І на Єгипет кару Бог посилав,
Мойсею про воду В н розказав.
На очах фараона вода кров’ю ставала,
Та серце його кам’яним залишала.
Другу кару Господь уже готував
Із р чок   ставк в жаб випускав.
І були вони скр зь, до дом в зал зали,
В фараонов й спальн , на л жку стрибали.
Мойсея до себе фараон закликав
І просити його про жаби в н мав:
«Попрос ть Свого Бога, щоб жаб цих забрав,
В дпущу я народ. Так я слово сказав».
І за жаб Мойсей до Бога взивав,
І погинули вс , смор д страшний настав.
Фараон це побачив, що добре уже
І серце його стало знов кам’яне.
Бог Мойсею знову сказав,
Щоб свою палку Аарон простягав,
На весь порох земний, що в Єгипт  лежав
І той порох земний вошами став.
Хоч фараону це докучало,
І на худобу понападало.
Та серце його було кам’яне
І в н не слухав н кого уже.
Інша кара Єгипет знову чекає,
Рої мух у той край Господь посилає.
Були вони всюди, в д них кожен страждав,
А євреїв в н оминав.
За Мойсеєм фараон посилає:
«Я в дпущу вас, як Бог так бажає,
Т льки далеко, ви, не ход ть
Ідучи, за мене, молитву склад ть!»
Мойсей фараонов  згоду давав,
Та ще в н до нього ось як сказав:
«Нехай фараон не обманює нас,
І Бог тод  прийме жертву в д нас».
Мойсей до Господа прохання сказав,
Щоб рої мух, В н зв дти забрав.
Бог так зробив, забрав геть ус ,
Та думки фараона запекл  були.
Тод  до Мойсея Господь промовляв:
«До фараона  ди», – В н сказав.
«Нехай в дпустить народа Мого,
А н  – покараю знову його.
На всю ту худобу, що у нього є,
Моровиця на всю її нападе».
І у всьому Єгипт  худоби не має,
Лише люд Господн й її ще тримає.
Як фараон д знався про те,
Що у євреїв худоба ще є.
серце його запекл шим стало
Народ воно не в дпускало.
Іншу кару Бог посилав
Гнояки на єгипетський край В н послав.
Хоч фараон бачив все те,
Та запеклим серце було його ще.
Мойсею Господь град послати сказав,
В н всю худобу, що в пол ,   людей повбивав.
У земл  лиш Гошен його не було,
Бо там народ Божий жив вже давно.
І знов фараон братам слово давав:
«Свого Бога благайте, щоб град В н забрав.
І я в дпущу вас,   п дете ви,
П дете геть,  з ц єї земл ».
Мойсей до неба руки п дняв
І падать на землю град перестав.
Та фараон кам’яне серце мав,
Божих син в не в дпускав.
Аарон з Мойсеєм пред фараоном стали
Й про сарану йому розказали:
«Вона понищить геть усе,
Що в д граду уц л ло  ще!»
І раби фараону розпов дали
Про Єгипет йому все розказали:
«В дпусти цих людей, хай  дуть зв дс ля,
Бо знищена вже вся Єгипту земля».
Фараон їх ус х в дпускати не став
І сх дний в тер сарану всю нагнав.
Знищила вс  пос ви вона,
Дерево кожне сарана об йшла.
Аарона й Мойсея фараон прикликав
Смерть в д себе в двести в н побажав.
В н сказав: «Я – згр шив! Бог ваш, В н те знав.
Пробачте м й гр х, що цей раз я вчиняв».
І зах дний в тер Бог повертав,
До Червоного моря сарану всю забрав.
Та   цього разу сталося так,
Не в дпускав фараон їх н як.
Іще одна кара Єгипет чекала
Темрява в тому краї настала.
Фараон Мойсея з народом пускав,
Та худобу забрати не дозволяв.
Мойсей фараону тод  в дказав,
Що Господь   худобу забрати сказав.
Без худоби вони не вийдуть н як,
Бо жертву принести не буде нам як.
Господь до Мойсея тод  так сказав:
«Кару одну Я ще зготував.
Первородний кожен в Єгипт  помре
І фараонове не омине».
Для Своїх син в постанову Бог дав,
Зробити що треба, що н хто не вмирав.
Ізраїль зробив все, як Бог розказав
Первородного там н хто не ч пав.
А в дом  Єгипту перший вмирав,
Коли уноч  Господь проходжав.
Не минув В н н кого, ус х зач пав,
Так Бог зробив, бо так в н сказав.
Плач в Єгипт  п днявся   зойки п шли,
У кожному дом  первородн  були.
І за братами фараон посилав,
І йти з його краю в н їм наказав.
«Устаньте   вийд ть з народу мого,
Ід ть ви   Богу, служ ть в ддано.
Усе забирайте й худобу в зьм ть,
Усе забирайте   зв дси  д ть!».
Ось так фараон народ в дпускав,
Для цього Єгипет кар аж 10 прийняв.
Прославлене було Боже  м’я. І ця  стор я
До дн в наших д йшла.