Чудову розу Бог створив

Чудову розу Бог створив,
И пахне гарно роза-квітка,
А щоб зірвать ніхто не зміг –
Шипами вкрив Він кожну гілку.

Така принада для очей! –
Але без болю не дістанеш…
Так Царство Боже для людей –
Його без болю не досягнеш.

Як символ розу Бог творив:
Краса вгорі, внизу колючка,–
Щоб дотягнутись до краси –
Терниста знизу путь, болюча.

Християнин, вперед крокуй,
Не бійся, що колючки колють,
Красу Христа в собі пильнуй, –
Господь дасть сил терпіти болі.

Цей біль дочасний на землі,
Усе пройде, що тут ми маєм,
Крокуй до Того, що в горі,-
Його ми в світі не придбаєм.

Хвала, о Господи, Тобі,
За квітку, за красу від Тебе –
Як символ віри й чистоти;
Й за терня на шляху до неба.

За біль, що маю на землі,
Завжди тобі хвалу складаю,
До Квітки лину, що вгорі,
До неї руки простягаю.

Мій Боже, хай хвалять Тебе
За терня й запах квітки чудний.
Хай нас твоя рука веде
Шляхом вузьким і малолюдним.

Твоя хай милість збереже,
Коли я десь таки спіткнуся,
Рука Твоя хай підійме,
І ще раз я Тобі всміхнуся.

Хвала поллється з уст моїх
За чудний клич і за спасіння;
За терня всіх доріг моїх
Тобі лиш слава і хваління.